Розвиток освіти

Архівних документів про створення школи у селі Богданівка не збереглося. Відомості про роботу школи за часів польського панування записані зі слів колишніх учнів школи.

Найдавніші дані записані від колишнього учня школи Сухого Миколи Гордійовича (1919р.н.). Він пішов у школу в 7 років у 1927 році. Навчання проходило в одному приміщенні.

Школа була початковою чотирьохкласною. У першому класі вчились українською мовою, а з другого класу вчили польську мову. У наступних класах всі підручники були польською мовою, за винятком природознавства, яке було українською мовою. Щоп’ятниці був Закон Божий. Його викладав батюшка, який приїздив з сусіднього села Черниці. Діти вчили молитви.

Учитель був один. Його звали Яницький Едмунд Якович. Хоч він був поляк, та добре володів українською мовою. Періодично з м. Корець приїздив інспектор, який перевіряв роботу школи. Навчальний рік тривав як і зараз, літні канікули тривали три місяці.

У школі був «магазин-шкафчик», в якому продавалося шкільне приладдя.

Вчилися учні у одному класі-комплекті.

Суха Надія Євтухівна (1925 р.н.) пішла в школу у 8 років, її вчив учитель Черемуха Лукаш. Вона пригадує, що навчання велося у дві зміни. Вранці вчилися старші, після обіду менші. Дітей було багато, а приміщення мале. В школі була ікона, яка тепер знаходиться у місцевій церкві. Писали олівцями і чорнилом. Підручники купували самі. Вони були дуже дорогі, тому їх мали лише одиниці.

Вчили вірші і пісні польською мовою. Книжки носили у полотняній торбинці. Писали на дошці крейдою. Парти  були чорного кольору. Для рахунку носили вербові палички. Згодом  запровадили шкільну форму: синє плаття з білим комірцем і чорний  фартушок.

У цей період (після 1939 року) школа була в другому приміщенні, на тому місці, де зараз знаходиться церква, а на той час знаходився польський барак.

Подружжя Вознюків навчалося у школі до і після 1939 року (Варвара Макарівна 1928 р.н. та Василь Степанович 1925 р.н.). Вони  пригадують, що перед початком уроків учні молилися.

Підручники були на польській мові, крім підручника «Життя і праця». З 1939 року після уроків учнів вчили танцювати, писали плакати.

Після 1944 року учив учитель Бережницький.

Більш детально пригадує своє навчання в школі Черняк Лідія Семенівна,        1939 р.н. вона пішла у 1 клас 1945 року. Школа тоді ще лишалася початковою. Цікавим був у неї зошит: він був зшитий із листків, які брали з книжок і журналів. Писала вона між рядками друкованого тексту.

У школу майже всі діти ходили босі, а восени і взимку багато пропускали уроків, бо не мали, що взути. В школі з’явилися нові вчителі. Тоді ж організували танцювальний і хоровий гуртки. На новорічну ялинку іграшки виготовляли із соломи, пофарбованих газет, вирізали сніжинки, ланцюжки.

Кращих учнів закріплювали за слабшими. Вчителька молодших класів Богуславська Віра Гаврилівна організувала гурток «Умілі руки», її чоловік Володимир Констянтинович вів драматичний гурток. У 4-5 класах організували піонерську організацію.

У 1950 році школа стала семирічною. Директором був тоді Юрчук Іван Карпович. Батьки Лідії Семенівни здали під школу свою кімнату в оренду.

Коли Черняк Л.С. навчалася у 7 класі директором школи була Щирук Ольга Опанасівна. Вона вперше організувала і провела випускний вечір.

У школі учнів привчали до праці: садили дерева, допомагали в колгоспі, допомагали ремонтувати дорогу.

Шевчук Ганна Яківна працювала вчителькою початкових класів з 1955 по 1985 рік. Школа була вже семирічною. Директори мінялися часто. Вона почала працювати в школі, коли директором була Куць Галина Семенівна, родом з Полтавської області. Потім був Надюк Юрій Іванович, Радковський Володимир Оксентович, Гаврилюк Ольга Володимирівна. Навчання  велося у трьох приміщеннях.

Коли збудували дерев’яну школу, то навчання велося в одну зміну. В 1955 році навчання вели вчителі-предметники.

За директорування Гаврилюк Ольги Олександрівни збудували цегляну школу, майстерню і їдальню. У кінці 60-х років школа стала дев’ятирічною.

З 2001 по 2009 роки директором школи працювала Радюк Лариса Марківна.

Протягом цього періоду було реконструювано старе та добудовано нове приміщення сучасного навчального закладу із усіма необхідними умовами для комфортного навчання вихованців.

З 2004 року котельня закладу працює на енергозберігаючій біокомпактній установці C1L – GO – 028.

З 2009 року директор Богданівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів – Кирильчук Наталія Віталіївна.

Богданівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів  з 1 вересня 2011 року займається дослідно-експериментальною діяльністю як громадсько-активна школа (наказ Богданівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів  № 41 від 01.09.2011р), реалізуючи проекти «Еко», «Етно», «Відлуння», «Палітра Богданівщини» та «Гармонія розвитку». 

Педагоги закладу залучені до участі у науково-дослідних лабораторіях при Рівненському ОІППО (лабораторії інклюзивної освіти, пропедевтики іноземних мов, особистісно-зорієнтованого навчання).

Богданівська ЗОШ І-ІІ ступенів стала переможцем номінації «Флагман освіти Кореччини-2012» та нагороджена Почесною грамотою Корецької РДА.

В жовтні 2012 року заклад нагороджений Дипломом за участь у Четвертій міжнародній виставці-презентації «Інноватика в сучасній освіті».

Досвід роботи школи надрукований в журналі «Завуч» (№ 7-8, Харків, квітень 2012р) та бібліотечці журналу «Управління школою» (випуск 6 (114),Харків,2012р.)

У зв’язку з реорганізацією Богданівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів  відповідно до рішення сесії Корецької районної ради VI скликання № 258 від 11.12.2012 року «Про створення навчально-виховних комплексів на базі загальноосвітніх шкіл району» створено   Богданівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Корецької районної ради, Рівненської області.

На даному етапі діє дошкільна група «Веселка» з короткотривалим перебуванням.

Зараз у закладі працює 17 вчителів та 7 чоловік обслуговуючого персоналу. У НВК навчається 98 учнів. Сьогодні Богданівський навчально-виховний комплекс – один з найкращих у районі а для богданівчан – це справжнє культурно-освітнє містечко.